* * *
А кто же символ унижения
Христу накинул на чело?
По собственным соображениям
Кого в жестокость увело?
А кто в лицо плевал Мессии
И злобно хохотал к тому ж?
Да тот, кто был во власти-силе,
Проводником ослепших душ.
* * *
Пузыри на лужах, пузыри,
Третий день асфальт не просыхает.
Долгий дождь округу полонил,
То шумит, а то совсем стихает.
Кажется, что туч всесильна рвань,
Перемены нет такой погоде.
Я в окно таращусь как тарань,
Вижу, как потоки колобродят.
Не хотелось просто так бродить
По земле, накапливая копоть,
Надуваться в луже, как пузырь,
Чтобы через три секунды лопнуть.
* * *
Коль нет поэзии в душе стиха,
Едва ли ухищрения помогут.
Склонятся над листом и вкалывать помногу —
Мозгов надсадишь только потроха.
Пусть конъектуры вывез ломовой,
И о тебе чирикают журналы...
Мгновенная удача — это мало,
Убог он смыслом, сердцем неживой.
Стих без души – пустой, случайный звук,
Явился и исчез, как не бывало.
Таких на белый свет рождается немало…
У ямы выгребной полно навозных мух..
* * *
В густом лесу, где бродят звери,
Где сучья-крючья в темноте, —
Нельзя в Небесное не верить
И не вздыхать о красоте.
Все перегрызлись-передрались,
Упали в грязь и суету.
Лишь только вера и осталась
В Небесное и красоту.
* * *
Обманываться жажда
(Ох, таракан запечный).
Дружил с мечтой беспечной,
Но лгать она горазда.
* * *
Я заслужил свое забвение
Свободно, на глазах у всех,
Своим неоспоримым бдением
Желаний ради и утех.
Тепло дает и просто тление,
Оно для сонности правей.
А подтвердил свое забвение
Я компромиссностью своей.
* * *
От идейных, от химер
Свет бы белый не помЕр.
* * *
Не слишком крут был мой увал,
Слабы удары ветра;
Я мало стыл, голодовал,
Наверно, не поэт я.
* * *
Поэзия останется с тобой
До самого последнего предела.
Заметно и надежда поредела,
Сыграла и мечта давно отбой.
Обыденности ограничен круг,
Не изменить, что нам дано судьбою.
Поэзия останется с тобою,
А это разве мало, милый друг?
* * *
Окурок новый потушу,
Аж старый стул застонет.
А я учить других - не склонен,
Что думаю, то и пишу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
