В житті буває все: тривоги і печалі,
Розчарування, сум, і розпачі, і біль...
Та над усим стоїть Творець наш Безначальний.
То ж відповідь на все шукаймо тільки в Нім.
Лиш Він - наше життя, Він - радість і утіха,
В Нім рішення усіх наших проблем-питань.
Він любить всіх людей, без винятку, всіх грішних.
Перед Творцем своїм у покаянні стань!
Схились перед Творцем у щирім покаянні
В усіх своїх гріхах і їх віддай Йому.
Христос за тебе вмер у муках і стражданні.
Він переміг гріхи й диявольську пітьму.
Лише Христос єдиний є правда і дорога;
Він - Вічний Живий Бог і Він дає життя.
Довір своє життя ти Пресвятому Богу,
Щоб мати в серці мир і вічне майбуття.
Вмирає наше тіло, та дух іде до Бога,
Наша душа безсмертна й ніколи не вмира.
З собою не візьмеш у вічність ти нічого:
Ні золота, ні срібла, ні іншого добра.
Творець- це чистота, і праведність, і святість.
Нас очищає грішних пречиста кров Христа.
І щоб душа до Бога в свій час прийшла у вічність,
Потрібна нам з тобою сердечна чистота.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 8766 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : От автора - Николай Николаевич Дорогой Господь! Это я сегодня понимаю, что Ты хранил меня всегда. Ты не дал мне умереть при рождении. Ты не дал мне утонуть, когда я тонул. Ты не дал мне умереть, когда я сам этого хотел. Ты хранил меня даже тогда, когда казалось, хранить меня не за что. Ты давал мне силы тогда, когда жизнь казалась ненужной и бесполезной. Ты хранил меня, как «зеницу ока». Ты спасал меня от выбросов и завалов в шахте. Ты хранил меня от тюрьмы и нищенской сумы. Ты был моим Отцом давно, но я не признавал Тебя. Ты стучался в мое сердце, но я был как глухонемой. Ты окутывал меня своей любовью, но я не понимал ее. Когда не стало моих родителей, Ты заменил их. Ты и сегодня все Тот же любящий Отец, Который ждет Своих блудных сыновей и плачет, когда они умирают без покаяния.
Поэзия : Святая Правда - Наташа Дивак Это очень давнешнее стихотворение, аж с 1997 года))). Просто захотелось вдруг его выложить. Оно не профессионально и рифмы хромают, но есть в нём что-то, чем мне хочется с вами поделиться...Пусть каждый найдёт в нём что-то своё, благослови вас Бог.
