В деревне Новоселки в Чеховском районе
Которая стоит недалеко от мест святых, благих
Живете вы в труде… наши друзья - Тамара, Виктор!
Крестьянскими заботами всегда окружены
Вы в возрасте давно… морщины вас покрыли,
Но это не беда… вы молоды в душе!
Сердечной теплотой богаты в изобилии
И с вами рядом очень-очень хорошо!
Болезни вас грызут, но это в жизни неизбежно
Но, Слава Господу, дети помогают вам всегда
И внуки с нежностью заботливо оберегают
И радостью и счастьем наполняют вам сердца
И хочется вам пожелать, конечно, долголетия, здоровья!
А остальное… Как с небес на вас пошлет Господь…
И хочется, чтоб были вы на этом свете вместе - двое!
А остальное все приложится, в прекрасное произойдет
Мы вас сердечно любим и часто вспоминаем,
Как за столом, за чаем общались с вами мы…
Мы вспоминаем с теплотой, как нас встречаете
В любое время вы всегда к гостям добры!
Благодарим от всей души за встречи
За блеск и доброту в ваших глазах
За то, что вы даете простоту общения…
За радости идущие от Вас в наши сердца!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
